Lyudmyla Tabolina
The story of Lyudmyla Tabolina, a teacher and school principal from Kharkiv.
TRANSLATED ABSTRACT of original article
Lyudmyla remembers the first day of the full-scale invasion, how she went to work that day not fully aware of what was happening. When Lyudmyla arrived at the school on February 24, the supply and maintenance manager together with several men met her. They asked her to open the school shelter for locals from neighboring houses.
On February 24, one third of the teaching staff went to work. Teachers began to hide documents, seals, work books, personnel files and other things together so that they would not fall into the hands of the occupiers. At the same time, it was necessary to equip the bomb shelter.
A day later, all transport stopped, so Lyudmyla had to walk the 11 kilometers to school. Once, on the way home, she was caught in a blast wave from the firing of banned cassette ammunition. If the shelling had started 10 minutes earlier, Lyudmyla would not have had time to avoid the direct hit, so she considers herself lucky to have survived that day.
Volunteers brought things, school employees sorted them and distributed them to everyone who needed them, because people were left without anything when their houses were destroyed by rockets. Fortunately, Lyudmyla’s school survived.
Later, Lyudmyla joined the “Free and Careless” foundation, which helped people evacuate the areas under shelling. So she became a volunteer. This work helped her to keep going. Even in such conditions Lyudmyla and her colleagues organized a graduation party for pupils in an online format.
“Against all odds, my beloved Kharkiv stands and fights, and I am with it. It rests on the resilience and courage of its residents, so as long as they resist from basements, hospitals and volunteer hubs, the Russians will not break it,” Lyudmyla says.
About the Author
Liudmyla Tabolina was born in Kharkiv, Ukraine. She graduated from the School of Educational Managers of Kyiv-Mohyla Business School. She is now a teacher of Ukrainian language and literature at the Kyiv Lyceum “Inventor School”, a trainer for various educational training programs and an expert in gender education at the Center for Gender Culture. She won the all-Ukrainian competition of Euroclub projects of the Representation of the European Union in Ukraine.
Lyudmyla Tabolina
Die Geschichte von Lyudmyla Tabolina, einer Lehrerin und Schulleiterin aus Charkiw.
TRANSLATED ABSTRACT of original article
Lyudmyla erinnert sich an den ersten Tag der groß angelegten Invasion, wie sie an diesem Tag zur Arbeit ging, ohne zu begreifen, was passierte. Als Lyudmyla am 24. Februar die Schule erreichte, wurde sie vom Schulleiter und mehreren Männern empfangen. Sie baten sie, den Schutzraum der Schule für die Bewohner der benachbarten Häuser zu öffnen.
Am 24. Februar kam nur ein Drittel des Lehrkörpers zur Arbeit. Die Lehrer begannen, Dokumente, Siegel, Arbeitsunterlagen, Personalakten und andere Dinge zu verstecken, damit sie nicht in die Hände der Besatzer fielen. Gleichzeitig musste der Luftschutzkeller eingerichtet werden.
Einen Tag später fuhren alle Verkehrsmittel nicht mehr, so dass Lyudmyla 11 km zur Schule laufen musste. Eines Tages wurde sie auf dem Heimweg von einer Schockwelle des Beschusses mit verbotener Streumunition getroffen. Hätte der Beschuss 10 Minuten früher begonnen, hätte Lyudmyla keine Zeit gehabt, einem direkten Treffer auszuweichen. Sie glaubt, sie hatte Glück, diesen Tag zu überleben.
Freiwillige brachten Sachen, die Mitarbeiter der Schule sortierten sie und verteilten sie an alle, die sie brauchten, denn die Menschen standen ohne alles da, als ihre Häuser von Raketen getroffen wurden. Glücklicherweise hat Lyudmyla s Schule überlebt.
Später schloss sich Lyudmyla der Free and Caring Foundation an, die Menschen bei der Evakuierung aus den beschossenen Gebieten half. So wurde sie eine Freiwillige. Diese Arbeit half ihr, durchzuhalten. Selbst unter diesen Umständen organisierten Ljudmila und ihre Kollegen eine Online-Abschlussfeier für Kinder.
«Gegen alle Widerstände steht und kämpft mein geliebtes Charkiw, und ich bin bei ihm. Es hält sich dank der Standhaftigkeit und Tapferkeit seiner Bewohner. Solange sie Widerstand aus Kellern, Krankenhäusern und Freiwilligenzentren leisten, werden die Russen sie nicht brechen“, sagt Lyudmyla.
Lyudmyła Tabolina
Historia Lyudmyły Taboliny, nauczycielki i dyrektorki szkoły w Charkowie.
TRANSLATED ABSTRACT of original article
Historia Liudmily Taboliny, nauczycielki i dyrektorki szkoły w Charkowie.
Liudmila wspomina pierwszy dzień pełnoskalowej inwazji, kiedy poszła do pracy, nie zdając sobie w pełni sprawy z tego, co się dzieje.
Kiedy w dniu 24 lutego Liudmila dotarła do szkoły, czekali tam na nią woźny i kilku mężczyzn, którzy poprosili ją o otwarcie szkolnego schronu dla mieszkańców z sąsiednich domów.
24 lutego do pracy przyszła jedna trzecia pracowników szkoły. Nauczyciele zaczęli wspólnie chować dokumenty, pieczęcie, akta pracy, akta osobowe i inne rzeczy. Wszystko po to, aby nie dostały się one w ręce okupantów. Jednocześnie trzeba było wyposażyć schron przeciwbombowy.
Dzień później komunikacja publiczna w mieście przestała funkcjonować. Liudmila musiała więc pójść pieszo do szkoły, do której miała 11 kilometrów. Pewnego dnia, wracając już do domu, została ranna falą uderzeniową po ostrzale, w którym użyto zakazanej amunicji kasetowej. Liudmila uważa, że wielkim szczęściem było, że przeżyła, ponieważ gdyby ostrzał rozpoczął się dziesięć minut wcześniej, nie zdążyłaby uniknąć bezpośredniego uderzenia.
Wolontariusze przynosili rzeczy, pracownicy szkoły sortowali je i rozdawali wszystkim, którzy potrzebowali wsparcia. Po uderzeniu rakiet wielu ludzi zostało bowiem bez niczego. Na szczęście szkoła Ludmiły przetrwała.
Liudmiła dołączyła później do Fundacji Wolnych i Nieobojętnych. Organizacja ta pomaga ewakuować ludzi z obszarów narażonych na ostrzały. W ten sposób Ludmila została wolontariuszką, co pomogło jej przetrwać. Pomimo niesprzyjających okoliczności Ludmiła wraz z zespołem zorganizowali zakończenie roku szkolnego online.
“Wbrew wszystkiemu mój ukochany Charków stoi i walczy, a ja jestem z nim. On stoi dzięki odporności i odwadze jego mieszkańców, więc dopóki oni walczą i stawiają opór mieszkając w piwnicach, pracując w szpitalach i centrach wolontariatu, Rosjanie go nie złamią” – mówi Ludmiła.
Людмила Таболіна
Історія вчительки та директорки школи з Харкова – Людмили Таболіної.
ABSTRACT of original article
Людмила згадає перший день повномасштабного вторгнення, як пішла на роботу в цей день не до кінця усвідомлюючи, що відбувається.
Коли 24-го лютого Людмила дійшла до школи її зустріли завгосп і кілька чоловіків. Вони попросили відкрити шкільне укриття для місцевих із сусідніх будинків.
24-го лютого на роботу вийшла третина колективу. Викладачі почали разом ховати документи, печатки, трудові книжки, особові справи та інше для того, щоб це не потрапило до рук окупантів. Паралельно з цим необхідно було займатися обладнанням бомбосховища.
Через день припинив курсувати будь-який транспорт, тож Людмила долала шлях у 11 км до школи. Одного разу по дорозі додому, жінка потрапила під ударну хвилю від обстрілу заборонених касетних боєприпасів. Якби обстріл почався на 10 хвилин раніше, Людмила би не встигла б оминути прямого влучення, тож вважає, що їй того дня пощастило вижити.
Волонтери привозили речі, шкільні співробітники сортували їх та роздавали всім хто мав потребу в цьому, адже люди залишались без всього коли їх будинки було розбито ракетами.
На щастя, школа Людмили вцілила.
Пізніше Людмила приєдналася до фонду «Вільних і небайдужих», який допомагав людям евакуюватися з областей під обстрілами. Так вона стала волонтеркою. Ця робота допомагала їй триматися.
Людмила з колегами навіть у таких умовах організувала для дітей випускний вечір в онлайн форматі.
«Наперекір усім мій любий Харків стоїть і бореться, а я — разом із ним. Він тримається на стійкості та сміливості його мешканців, тому поки вони чинять опір із підвалів, лікарень і волонтерських хабів, росіяни його не зламають» – каже Людмила.