соціологічні роздуми на межі журналістики
На основі матеріалів авторської контент-аналітичної розвідки проаналізовано 1860 повідомлень українських медіа за вісім місяців 2021 року у яких вони згадували торгівлю людьми.
В сучасному світі ми знаємо багато, точніше, мабуть — аж занадто багато. І якщо світ навчився вимірювати надмірне споживання їжі людьми й ми можемо побачити, як стрімко росте число людей, що мають надмірну вагу та страждають від ожиріння, то поки ніхто не знає достеменно скільки людей перенасичені від інформації і страждають від того… Здавалося б у такому розмаїтті інформації як сьогодні, людина має почуватись як риба у воді, рухаючись до тієї, яка їй потрібна чи подобається, наприклад. Проте, Homo Sapiens поступово перетворились на Homo ex Machina, як стверджує у своєму дослідженні Микола Ожеван і мали б — в ідеалі — реалізувати усі принади-можливості інформаційного соціуму, що дозволяло б людям ширше використовувати свій потенціал та реалізувати свої мрії. Однак, ідеальні історії трапляються не щодня. І, навіть, серед прогресивних представників виду Homo ex Machina є значна частка з відсутнім критичним мисленням, здатністю до логічних умовиводів та ін. Тож, часто це призводить до ситуації, вдало зображеної IFLScience.
Окрім теорій змов до нашого буденного життя потрапили й «простіші» елементи — такі як пост правда, фейки, міфи, дезінформація та ін. І тут вагомо згадати звідки ж люди різних типів — чи то Homo Sapiens, чи Homo ex Machina, чи Homo Soveticus, чи Media Sapiens — отримують інформацію у ХХІ столітті? Навряд чи це книги (чи то «писемні джерела»), як у ХVІІ ст. За переконаннями і на основі багатьох досліджень сьогоднішнім джерелом інформації для переважної більшості представників людства є медіа.
Вони наразі мають статуси “четвертої влади”, soft power та інші, у які закладено одну й ту ж інтенцію — вплив на споживача інформації. Можна було б гіпотетично припустити, що не все так сумно, адже раніше гурт прикипав біля екрану аби переглянути детектив, у якому в основі історія про вкрадене кольє, наприклад. Тобто, такий собі матеріальний і меркантильний штиб. А от сьогодні стомлені після робочого дня й виснажені включеністю у сотні поточних буденних задач, вмикають шведсько-данський “Міст” аби спостерігати за боротьбою за високі ідеали суспільного життя — проти нерівності та ін. негараздів соціуму 2000+, себто такий собі ціннісний штиб.
На цьому етапі вагомо згадати про кілька важливих моментів. Перше, це те, що для українців найвагомішим досі лишається лінійне телебачення. Згідно із соціологічним дослідженням «Детектора медіа» та КМІС, майже всі українці мають доступ до українського телебачення — 94%. А, друге, це те, що шлях України від цінностей виживання до цінностей самовираження проходить повільно, як і в інших пострадянських країнах, хоча в країнах східної Європи (колишніх т. зв. «соціалістичного табору») спостерігається більш швидкий рух (наприклад, в Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині). Для суспільства такого типу надзвичайно важливою є фонова інформація. У даному випадку під нею розуміється якісна інформація про світ, яка допомагає формуванню стійких знань про навколишній світ, сприяє рівню побутової і загальної освіченості громадян. Власне, завдяки цим факторам та додатково — досить хаотичному споживанню інформації з онлайн-медіа ми маємо суспільство розмитих думок.
Багатьом відоме явище «диванних експертів», які, до речі, також є продуктом, чи то — наслідком, такого міксу типу суспільства та інформації, яка в ньому поширюється. Тож, зрештою, хочу розглянути цей феномен на прикладі такої непростої тематики, як — торгівля людьми.
За оцінними даними МОМ, більше ніж 260 000 людей в Україні постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, з них 49 000 — за останні три роки. Водночас 56% наших співвітчизників упевнені, що з ними таке ніколи не станеться. Кожен восьмий українець готовий нелегально перетнути кордон, працювати в замкнених приміщеннях чи віддати паспорт роботодавцеві. Чоловіки й жінки, люди різного віку і з різним рівнем освіти, мешканці сіл і міст — єдиного портрета постраждалого від торгівлі людьми немає[1]. Тож, у критично мислячого суб’єкта має виникнути запитання — як такі сумні кричущі цифри можуть поєднуватись з упевненістю у відсутності небезпеки потрапити у рабство серед українців?
Можливо українці читають книги, з яких вони дізнаються, що торгівля людьми обов’язково омине їх? Це навряд чи, адже згідно даних Інституту книги в Україні 27% людей читають більше ніж раз на тиждень, а щоденних читачів в Україні тільки 8%. До того ж світові тренди вказують на те, що в англомовній літературі (books) частота згадувань trafficking-у зростає.
Пам’ятаючи про вагомість і впливи медіа, доводиться перевірити яку ж інформацію своєму споживачеві щодо торгівлі людьми надають вони? Можливо, це саме вони формують такий образ трафікінгу, який не викликає відчуття небезпеки?
З початку 2021 року до початку вересня в медіа було трансльовано 1860 матеріалів, у яких згадувалась торгівля людьми (на основі автоматично сформованої вибірки за використанням інструменту Mediateka (mediateka.com.ua)). Застосування кількісного контент-аналізу дозволяє побачити мозаїчний образ торгівлі людьми через призму українських медій.
Так, у переважній більшості випадків торгівля людьми згадується через чотири вектори. Найчастіше це без емоційні згадування організацій, що займаються діяльністю в напрямку протидії торгівлі людьми.
В таких повідомленнях не йдеться про функції чи діяльність таких організацій. Це згадування на кшталт наведення фактуажу, чи відсилання до авторитетної установи, чи — задля наповненості тексту.
Після загибелі українця Ігоря Гоменюка в аеропорту Лісабона влада Португалії розформувала Службу в справах іноземців та кордонів. Повноваженнями державного органу тепер займеться нове відомство, повідомляє місцеве видання Observador. Нова служба не матиме поліцейських функцій. Прикордонний контроль і розслідування торгівлі людьми розділять між Національною гвардією і поліцією громадської безпеки.
OBOZREVATEL, 15.04.21
У такому ж стилі згадуються особи, що мають судимість за торгівлю людьми; особи, які працюють в органах, що опікуються протидією торгівлі людьми; заходи, в яких брали участь організації/ особи, що опікуються протидією торгівлі людьми. Значно рідше, ніж основні вектори згадування концепту торгівлі людьми, трапляються також:
· згадування законів, які стосуються торгівлі людьми;
· згадування медіа контенту в якому зустрічається тема торгівлі людьми (фільми, серіали, книги і т.п.);
· згадування благодійності, спрямованої на допомогу людям які постраждали від торгівлі людьми.
Такий стан речей трохи нагадує, коли людина має руку, яка втратила функціональність, проте — вона ж її має. При цьому ніхто не пояснює яка причина втрати функціональності, які можливі наслідки, яким має бути догляд та б.ін. Такі згадування концепту торгівлі людьми через подібні вектори створюють ефект присутності, але чи реального чогось, чи все ж — чогось міфічного?
Яскравості такому згадуванню концепту торгівлі людьми додає згадування суспільних груп в контексті трафікінгу. Тут найчастіше медіа згадують поліцію.
Відповідно, після поліції та її представників, наступними за частотою згадувань є злочинці, яких поліція, власне, затримує. Пам’ятаймо, що за даними досліджень, українці мають досить низький рівень довіри поліції. Наприклад, за даними соціологічного опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою «Центру Разумкова», «скоріше довіряють» Міністерству внутрішніх справ понад 21% опитаних, Національній поліції України — майже 28%. Тож, видається, що такий розподіл вказує на те, що тема торгівлі людьми подається як ще одна з великого розмаїть проблем, з якими бореться саме поліція.
12 квітня близько 22.00 в смт Великий Березний силами Національної поліції та Державної прикордонної служби було проведено комплекс пошукових заходів за заявами місцевих жителів. На номери вказаних служб надійшли дзвінки від стурбованих жителів вулиці Вишневої (колишня Жовтнева), які повідомили, що в будинку №15 відбувається порушення громадського спокою — чути шум та від будинку тікає закривавлений чоловік південноазійської зовнішності.
За невеликий проміжок часу було виявлено скривавленого громадянина Індії, котрий повідомив, що він та ще двоє його співгромадян насильно утримувалися та підлягали систематичним побоями двома особами у будинку за адресою Великий Березний, вул Вишнева, 15.
За даною адресою зареєстровано депутата Великоберезнянської ОТГ Богдана Пеняка. Останній раніше уже був замішаний у торгівлі людьми.
Закарпаття онлайн, 14.04.21
Часто тематика торгівлі людьми пов’язується з міграційним вектором, але в українських медіа мігранти в цій тематиці згадуються найрідше у порівнянні з іншими суспільними групами. Ще одна суспільна група, яка рідко згадується в тематиці, пов’язаній з торгівлею людьми — це представники соціальних служб. Про постраждалих від торгівлі людьми згадки загалом поодинокі на весь масив. Загалом, видається, що контент, де згадується торгівля людьми будується за формулою, де частина елементів — це формальні згадування.
Звертаючись до того, які ж суспільні чи кримінальні дії згадуються у повідомленнях медій поряд з торгівлею людьми, можна відстежити, що найчастіше це, власне, само найменування — торгівля людьми, що не дивно і обумовлюється специфікою формування масиву, адже він будувався на основі однойменного запиту.
Наступним за частотою згадувань є насильство у досить різних формах його прояву — від домашнього до тортур. Серед усіх різновидів насильства найчастіше згадується саме домашнє внаслідок, знову ж, згадувань існування служб, які опікуються жертвами цього виду насильства. Хоча описи ситуацій, коли переважно жінки потерпають від насильства (домашнього та ін.) також присутні в масиві. Це пов’язано з актуальністю даної тематики в інформаційному українському просторі у зв’язку з трендом привернення уваги до гендерної проблематики в цілому.
Також доволі частотними є згадування комерційного сексу, часто в розумінні використання його задля втягування жінок у примусову проституцію.
Обвинувачені стверджували, що до поїздки в ОАЕ дівчат ніхто не примушував — вони погодилися на це добровільно. Тому просили не притягувати їх до відповідальності. На це суд зауважив, що добровільний характер виїзду за кордон, а також обізнаність щодо справжньої мети поїздки та згода людини на її подальшу експлуатацію, зокрема у сфері надання сексуальних послуг, отримана внаслідок використання вразливого стану особи, не скасовує кримінальної відповідальності.
Експрес (Львів), 9.03.21
Третина згадувань про порнографію стосується саме дитячої порнографії, її виготовлення та розповсюдження. П’ята частина згадувань про сексуальне насильство в тематиці торгівлі людьми, зокрема зґвалтування, також стосуються дітей. Також у повідомленнях медій зустрічаються згадування про незаконне утримання, контрабанду та вилучення органів, проте вони не частотні.
Відомо, що часто журналісти через медіа створюють образи на основі етнонімів, тобто понять, які стосуються етнічності людей. Так, усі азейбарджанці стають таксистами, а усі ромки — ворожками. Тож, в дослідженні медійного контенту було перевірено які етнічності згадуються в межах тематики про торгівлю людьми.
Тут діє «національна формула» — українські медіа пишуть про українців. Відповідно, згадування етноніму українці є найчастішим. Усі інші етноніми згадуються від двох до дев’ятнадцяти разів на масив. Тобто в межах тематики торгівлі людьми неможна сказати, що «усі представники етнічності Х задіяні в торгівлі людьми». Власне, частотне згадування саме українців може створювати враження, що тема розкрається у описах ситуацій, які трапляються з українцями в проблематиці торгівлі людьми. У частині дописів медіа, власне, подаються історії потрапляння українців у неволю або описується їхня роль в процесі торгівлі людьми.
Правоохоронці викрили і затримали злочинну організацію, яка торгувала людьми.
Їм загрожує до 15 років ув’язнення та конфіскація майна. Про це повідомляє Національна поліція.
Злочинне угруповання створив 33-річний чоловік. Його спільниками були ще 6 осіб. Вербували українців, які мали скрутне матеріальне становище. Людей вчили керувати суднами, забезпечували мобільним зв’язком та переміщували до Туреччини. Там передавали місцевим спільникам. За одного проданого українця торговці отримували до $3 тисяч.
Проданих українців втягували у контрабанду мігрантів. Вони мали нелегально переміщати мігрантів із країн Близького Сходу та Південно-Західної Азії до Євросоюзу.
Gazeta.ua, 31.08.21
http://gazeta.ua/articles/np/_-3-tis-za-osobu-ukrayinci-prodavali-lyudej-za-kordon/1049755
Як вже і зазначалось, завдяки специфіці конструювання масиву на основі пошукового терміну «торгівля людьми» найчастіше саме таку назву в публікаціях медіа і дають даному явищу.
Проте вони послуговуються також і іншими найменуваннями. Фактично, найпоширенішим синонімом торгівлі людьми в медіа повідомленнях є рабство (потрапляння у рабство). Почасти медіа вживають не просто концепт «рабство», а уточнюють — трудове рабство або сексуальне рабство. Останнє використовується журналістами нечасто, оскільки в цьому ж смисловому ряду також вживаються сексуальна експлуатація, сексуальне насилля, порнографія — всі ці явища як приклади неволі. Іншими частотними визначеннями-синонімами є англомовне запозичення трафікінг та контрабанда людьми. Також нечасто зустрічається — полон.
За цю трудову експлуатацію один із ромів — Іван отримав у Вінниці в міському суді 7,5 років неволі за статтею «торгівля людьми»…
Чи думав біженець із Донецька Андрій, що в 41 рік потрапить на Поділлі в сучасне рабство та мирний «полон»? Із цією унікальною справою розбирались ТОП-судді та прокурори на Вінниччині.
Бо в середині серпня Вінницький апеляційний суд залишив без змін вирок Івану, якому за торгівлю людьми суд Вінниці 10 травня призначив сім з половиною років позбавлення волі з конфіскацією майна.
33-й канал, 28.08.21
Якщо спробувати скласти до купи ці пазли з різних елементів у медійних повідомленнях про торгівлю людьми, то вийде дещо дивний конструкт. Фактично, пересічні українці отримають повідомлення про те, що — є служба, яка опікується проблемою торгівлі людьми і максимальну допомогу вони отримують від поліції. Адже торгівля людьми відбувається, зокрема завдяки потраплянню людей у сексуальну неволю, іноді через наркотичну залежність. Постійно в цих історіях фігурують українці, а іноді — грузини, молдавани, росіяни та вірмени. А називається усе це торгівлею людьми, або просто — рабством. Не надто інформативно.
Якщо порівняти зі світовою статистикою, то українські медіа оминають такі вагомі вектори висвітлення у межах проблематики торгівлі людьми, як шлюби з примусу, хоча в українському й закордонному інфопросторі ходять міфи про сайти з українськими дівчатами, які на будь-яких умовах зголосяться вийти заміж за іноземця. Зовсім неналежну увагу приділяють торгівлі органами, хоча в батьківських та шкільних чатах регулярно розповсюджуються повідомлення про викрадення дітей, зокрема для подальшого вилучення органів. Мало інформації щодо нелегальної праці у неволі, які це різновиди, які шляхи потрапляння? Видається, що з такими статистичними даними по торгівлі людьми, українські медіа мали б давати більш комплексну та об’ємну інформацію щодо цієї теми.
Але тема, вочевидь не актуальна, не трендова, не потрібна — тож висвітлюється середньостатистичним українським медіа «як заманеться». І якщо зараз багато розмов точиться щодо журналістських стандартів висвітлення тієї чи іншої тематики, то в темі торгівлі людьми немає відчуття «застосованих правил». Виклад матеріалу надто картатий. Інформація такого штибу навряд чи допоможе побудувати коректне уявлення про реальний стан тієї чи іншої проблематики в суспільстві, зокрема, щодо торгівлі людьми. Адже тема висвітлюється через забагато узагальнень, які не дозволяють вибудувати чітку картину явища пересічному споживачу інформації.
Усі зображення взято з https://ua.depositphotos.com/
Діаграми побудовано авторкою.
[1] Загальнонаціональну інформаційну кампанію з протидії торгівлі людьми «НАВІТЬ ТИ» реалізовано за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Норвегія й Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
